Етапи розвитку античної скульптури

І період – гомерівський ( ХІ – VІІІ ст. до н.є.)

      Статуетки культового характеру – зображення божества.

До нашого часу не збереглися.

 ІІ період – архаїчний ( VII – VI ст. до н.е.)

     Статуї богів, героїв, атлетів. Людина уособлює загальне, а не індивідуальне. Спочатку строго симетричні нерухомі фігури, наприкінці VII ст. з’являються фігури в русі.

ІІІ період – класичний ( VI – IV ст. до н.е.)

       Втілення моменту переходу тіла від одного руху до іншого. Земна краса бере гору над божественною. Виникає інтерес до внутрішнього світу людини.

Відомі скульптори і  скульптури

Мірон:  скульптури  «Дискобол», «Афіна і Марсій»

Фідій:  його скульптури Афіни та Зевса ( одне із 7 чудес світу) оздоблювали афінський   Акрополь, були 9 – 12 м заввишки.

Поліклет: статуя юнака Дорифора ( коп’єносця).  Ця скульптура була каноном – зразком:  був виведений закон ідеальних   пропорційних співвідношень людського   тіла ( голова – 1/7 зросту, обличчя – 1/10,   ступня – 1/6 і т. д. )

IV період -  елліністичний ( IV – І ст. до н. е. )

    Скульптори вперше почали зображквати людину як молоду, так і похилого віку, намагаючись відтворити риси характеру, передати почуття. Створюються памятники реальним людям – Гомер, Езоп, Демосфен та інші.

Скульптури «Ніка Самофракійська», «Лаокоон», «Афродіта Мілоська».