Запитання і завдання для 7 класу ( усно)

                          Айвенго – головний герой роману.

                 Утілення в образі Айвенго кодексу рицаря

Знайдіть у тексті роману літературний портрет Айвенго (розділ ХІІ)                             

-         Як вперше з’являється Айвенго в романі? Де він з’являється? Як себе поводить?

Як його характеризують дії і вчинки?

-         Розповісти про взаємини Айвенго з Седріком Роттервудським. Ким вони доводяться один одному?

-         Розповісти про участь Айвенго у рицарському турнірі. Чим закінчилася для Айвенго участь у турнірі?

-         Взаємини Айвенго і Ребеки: як вони познайомилися? як рицар ставився до Ребеки? Чому герой виступив захисником дівчини в прецепторії?

-         Як складалася історія кохання Айвенго й леді Ровени і чим закінчилася?

-         Що дізналися про долю головного героя у кінці твору?

                                          Запитання для 7 класу

          

         Політична боротьба між королем Річардом та принцем Джоном

-         Як вперше з’являється на сторінках роману король Річард?

-         Як поводить себе принц Джон під час рицарського турніру?

-         У яких епізодах твору бере участь король Річард, приховуючи своє і’мя?

-         Як правив країною принц Джон за відсутності короля? Які були його плани? Хто були його прибічники?

-         Коли і кому король Річард відкриває, хто він є насправді?

-         Як король встановлює справедливість після свого повернення?

Гарменс Ван Рейн Рембрандт (1606 – 1669)

      Творчість Рембрандта стала вершиною голландського реалізму.

Твори художника вирізняє геніальна композиція. У його картинах усе найістотніше висувається на перший план, а головні дійові особи характеризуються надзвичайно тонко, тому глядач добре розуміє зміст зображуваної сцени.

    Головна особливість рембрандтівського колориту – відсутність багатства кольру. Головне у нього – передача гри світла й тіні, у цьому він геніальний майстер. Зазвичай світло в картині розподілено таким чином, що головна особа або група осіб найбільше освітлена.

      Рембрандт виступи новатором у багатьох жанрах. Античні й біблійні легенди він перетворив на зігріту високим гуманізмом розповідь про реальні земні людські почуття й стосунки.

Як портретист він став творцем жанру портрета-біографії, де життя людини і її внутрішній світ в усій складності й суперечливості. Портрети художника не тільки передають зовнішні риси, а й виражають внутрішній стан зображених осіб. На вершині своєї творчості пише портрети, темою яких є «людина наодинці зі своїми думами».

     Епілогом життя і творчості митця стала картина «Повернення блудного сина».

Її можна розглядати як заповіт художника. Саме тут ідея всепрощаючої любові до людини, до принижених і стражденних – ідея, якій Рембрандт служив усе життя, - знаходит найдосконаліше втілення. Художник підняв мистецтво на новий ступінь, збагативши його небувалою життєвістю і психологічною глибиною.

Картини Рембрандта:

автопортрети різних років

«Автопортрет із Саскією на колінах»

«Зняття з хреста»

«Портрет бабусі»

«Нічна варта»

«Жертвоприношення Авраама»

«Повернення блудного сина»

                               П. П. Рубенс ( 1577 – 1640)

      Якби знадобилося одним словом схарактеризувати життя П. П. Рубенса, то це було б слово «енергія». Його мистецтво характеризується кипучою життєвою  енергією, пристрастями і єквітесенцією стилю бароко. Понад 1000 картин – це грандіозне досягнення.

      Картини Рубенса сповнені бурхливого руху, динаміки, мінливості. Це справді світ, у якому немає спокою. Художнику притаманні такі типові ознаки стилю бароко: інтенсивність освітлення, монументальність фігур, неперевершена виразність ліній і живописних плям, складність ракурсів, нестримний динамізм та декоративність.

       Проте  в його творах зявляються й характерні особливості: величезна життєдайна сила, перевага почуття над розумом, відсутність містики, оспівування фізичної сили, краси, пристрасності.

   Він писав біблійні сюжети, сцени полювання на тварин, був великим майстром портретного живопису. Рубенс уславив сучасний йому тип краси, особливо в зображенні оголеного жіночого тіла. Фігури жінок нагадують класичні скульптури, відчувається спроба відтворити в їхній плоті холод мрамору.

    На його картинах вчилися і продовжують вчитися багато поколінь художників.

Картини П. П. Рубенса:

«Встановлення хреста», «Зняття з хреста»

«Полювання на тигрів та левів»

«Персей і Андромеда»

«Автопортрет з Ізабеллою Брандт»

«Єлена Фоурмен з дітьми»

«Портрет камеристки інфанти Ізабелли»

«Союз Землі  і Води»

   
     

                                             Етапи розвитку античної скульптури

І період – гомерівський ( ХІ – VІІІ ст. до н.є.)

      Статуетки культового характеру – зображення божества.

До нашого часу не збереглися.

 ІІ період – архаїчний ( VII – VI ст. до н.е.)

     Статуї богів, героїв, атлетів. Людина уособлює загальне, а не індивідуальне. Спочатку строго симетричні нерухомі фігури, наприкінці VII ст. з’являються фігури в русі.

ІІІ період – класичний ( VI – IV ст. до н.е.)

       Втілення моменту переходу тіла від одного руху до іншого. Земна краса бере гору над божественною. Виникає інтерес до внутрішнього світу людини.

Відомі скульптори і  скульптури

Мірон:  скульптури  «Дискобол», «Афіна і Марсій»

Фідій:  його скульптури Афіни та Зевса ( одне із 7 чудес світу) оздоблювали афінський   Акрополь, були 9 – 12 м заввишки.

Поліклет: статуя юнака Дорифора ( коп’єносця).  Ця скульптура була каноном – зразком:  був виведений закон ідеальних   пропорційних співвідношень людського   тіла ( голова – 1/7 зросту, обличчя – 1/10,   ступня – 1/6 і т. д. )

IV період -  елліністичний ( IV – І ст. до н. е. )

    Скульптори вперше почали зображквати людину як молоду, так і похилого віку, намагаючись відтворити риси характеру, передати почуття. Створюються памятники реальним людям – Гомер, Езоп, Демосфен та інші.

Скульптури «Ніка Самофракійська», «Лаокоон», «Афродіта Мілоська».

               

Мікеланджело

    Одним із шедеврів світової скульптури є робота Мікеланджело «П’єта», або Оплакування Христа. Вона знаходиться в соборі Святого Петра в Римі. Марія зображена з убитим Христом, який лежить у неї на колінах.У незвичайно сильному ракурсі закинута назад голова Христа, викручене його праве плече. Це надає скульптурній групі внутрішньої емоційної напруги. Юне, прекрасне обличчя Мадонни скорботне, але дуже стримане. Митець спромігся у камені передати особисті страждання матері Марії, які переростають у горе всього людства.

    Символом людської краси та сили є гігантська статуя біблійного героя Давида. Майстер зображує його не хлопчиком-пастухом ( як про це сказано в Біблії), а юнаком у повному розквіті сил, перед битвою, в момент найвищої емоційної, вольової та физичної напруженості. Цей величний і прекрасний юнак сповнений відваги, сили та рішучої готовності  до перемоги. Скульптура стала символом Флоренції, втіленням духу волелюбної Флоренції, ладної боротися за свою незалежність з будь-яким ворогом.

         Статуя біблійного героя Мойсея  створена для гробниці папи Юлія ІІ. Мойсей – давньоєврейський пророк, що вивів свій народ з рабства. Він зображений зі скрижалями, на яких Бог накреслив 10 заповідей. Ця фігура – втілення нескоримої волі та сили людського духу. Він пильно дивиться вдалину, готовий кинутися туди, де його потребують. У цій скульптурі автор втілив свою мрію про вождя – мудрого, сміливого, сповненого титанічної сили, волі – властивостей, що необхідні були людині, яка змогла б на той час об’єднати його батьківщину.