Блюз
Блюз ( від англійського blues - меланхолія, смуток ) - тип світської фольклорної негритянської пісні з ліричним , меланхолійно - сумним настроєм. Виконується солістом під акомпанемент гітари.
Розглянемо передумови виникнення блюзу.
Після скасування рабства в США чорношкіре населення, яке отримало свободу, не мало рівних прав з білими та було змушене працювати на найбільш низькооплачуваних роботах, блукаючи по різних штатах. Складні умови життя, роботи знаходили своє відображення в пісенній творчості афроамериканців.
У них з'являються власні, нові музичні жанри: робочі пісні, пісні-переклички під назвою «холлер», релігійні пісні «спірічуелз». Так, шляхом взаємодії цих жанрів на південному сході США зародився блюз.
Класичний блюз
Першою в історії блюзовою композицією стала «Dallas Blues», яку написав Харт Уенд. Кінцевою датою становлення і остаточного формування блюзу вважають 1920 рік , коли він перестав бути тільки музикою «чорних для чорних».
Знаковою фігурою класичного блюзу залишається Robert Johnson. Саме йому належать хіти, без яких сьогодні неможливо уявити класику блюзу. За легендою, він зустрів на перехресті диявола і, продавши свою душу, став найсильнішим блюзменом усіх часів. «Я сміюся тільки для того, щоб стримати сльози», -- співається в одному з його творів. І в цьому сміху крізь сльози - суть жанру. У піснях-сповідях знаходило відображення життя знедоленого народу – тяжка неволя та непосильна праця, втрачена людська гідність, кохання, гірка розлука і страждання, туга за домівкою, якої немає.
Найпопулярніші виконавиці жінки - Ма Рейні і Бессі Сміт.
Ма Рейні - одна з найбільш ранніх професійних виконавиць блюзу, яка почала записуватися на професійній студії. Її часто називають «матір'ю блюзу»
Вона відрізнялася потужними вокальними даними і стилем співу, близьким до народних традицій афроамериканців. Ма Рейні допомогла розвинути талант неперевершеної «імператриці блюзу» Бессі Сміт, яка чудово передавала неповторну поезію, душевність і печаль блюзових інтонацій.
Блюз Бессі Сміт - це зазвичай пристрасний крик з глибини душі тяжко страждаючої людини. Сила і ніжність сплетені в її голосі нерозривно.
Джаз
Мистецтво джазу – одне з найяскравіших культурних явищ ХХ століття. Він сформувався на зламі ХІХ – ХХ століть і став вершиною легкої музики, увібравши найкращі риси різних типово американських жанрів – спіричуел, блюз, регтайм.
Батьківщиною джазу вважається південноамериканське портове місто Новий Орлеан. На межі століть тут стали зявлятися численні духові оркестри – бенди, які складалися переважно з чорношкірих музикантів. Часто ці виконавці не знали навіть нотної грамоти, але були музично обдаровані.
Що ж таке джаз? Історик музики Борис Уланов дав йому таке визначення: « Це нова музика, що має особливий ритмічний та мелодійний характер і постійно включає імпровізацію». Душа джазу – імпровізація. Джазова композиція, викладена нотами, дуже віддалено передає зміст цієї музики.
Окрім імпровізаційності, джазова музика характеризується підвищеною емоційністю, витонченою ритмічністю (синкопуванням), специфічним складом виконавців та інструментів. Класичний джаз вирізняється специфічним настроєм: це радість відчаю, оптимізм песиміста, який намагається веселитися, бо завтра може настати кінець.
Найвідомішими виконавцями класичного джазу були Луї Армстронг, Бенні Гудмен, Дюк Еллінгтон.
Луї Армстронг – «король труби», як його називали. Неперевершений трубач, керівник оркестру, вокаліст з особливим низьким хрипким голосом. Творчість Армстронга справила великий вплив на музику XX століття. Яскравий звук труби, дивовижна вібрація, запаморочливі переходи і невичерпна фантазія його імпровізацій розширює уявлення про можливості труби і музиканта, який грає на ній. Завдяки Армстронгу джаз пішов по сольному шляху розвитку.
Армстронг — чи не найбільш унікальна особистість в історії джазу. У своїй творчості маестро зумів поєднати непоєднуване: неповторно індивідуальний стиль з безмежною загальнодоступністю музики. Армстронг залишався незаперечним королем джазу до самої своєї смерті, і ні на одну хвилину не слабшав його талант, не зменшувалась сила його впливу на слухачів. Його теплота і гумор незмінно робили його дорогим і близьким для всіх, з ким він зустрічався.
Бенні Гудмен - американський джазмен, кларнетист, прозваний «королем свінгу». (Свінг – особливий стиль джазу, що набув популярності у 1930-40-х роках. У ньому відсутня колективна імпровізація, а на перший план виступає сольна).
Народився в Чикаго в родині бідних єврейських емігрантів з Білої Церкви. Вчився грати на кларнеті в школі при синагозі і вже в юні роки став віртуозом і виступав у різних колективах. У 1932 році створив власний колектив.
Успіх Бенні Гудмена у джазі порівнюють з успіхом Елвіса Преслі у рок-н-ролі. Обидва популяризували «чорну» музику серед білої молоді. Одним із перших став виступати разом з чорношкірими музикантами, хоча у правовому кодексі США було заборонено виступати білим і чорним музикантам разом.
У 1962 році було організовано турне Бенні Гудмена в СРСР. Музикант дав концерт у Києві. Концертна діяльність продовжувалась до 1986 року.
Дюк Еллінгтон - афроамериканський джазовий музикант, композитор, піаніст, керівник всесвітньо відомого оркестру. Він автор яскравих інструментальних композицій (наприклад, знаменитий «Караван).
Він постійно прагнув перебороти нав'язане джазу обмеження тривалості звучання музики (3 або максимум 5 хвилин); а в 1942 навіть склав багаточастинну сюїту.
Еллінгтон одним з перших довів, що в джазі можна грати й голосно й тихо й переходити від одного нюансу до іншого, Еллінгтон багато гастролював, в 1971 виступав у СРСР, давши 5 концертів у Москві.
З оркестром Д. Еллінгтона, а також з понад сорока симфонічними оркестрами виступала видатна джазова співачка Елла Фіцджеральд. Діапазон її голосу становив три октави, для виконавської манери були характерні чистота тону, бездоганна дикція, а також майстерна імпровізація.
Елла Фіцджеральд не отримала музичної освіти, вона жодного разу не відвідала урок співу. Журналіст і музичний критик Вілл Фрідволд писав, що Елла Фіцджеральд мала справді унікальний і цінний голос, звучання якого можна було назвати найкращим й ідеальним серед тих, які коли-небудь чула людина. Фіцджеральд мала бездоганне відчуття ритму і інтонації. Вона буквально жила мелодією, брала кожну ноту без найменших зусиль.
Рок-музика
У другій полов. ХХ ст. в США виникло нове явище музичної культури – рок-музика.
Саме слово «рок» уперше зявилося в американській пресі у 1967 році. Уведення в обіг нового терміну належить диск-жокею Алану Фріду – ведучому американської музичної розважальної радіопрограми. Проте рок-музика виникла раніше – на початку 50-х років, коли на основі ритм-енд-блюзу сформувався пісенно-танцювальний стиль рок-н-рол (від англ. «крутитися», «гойдатися»).
Рок – музичний напрям, що характеризується чітким ритмом, застосуванням електромузичних і ударних інструментів.
Саме наявність електроінструментів, а також специфіка їх звучання – експресивна та агресивна – відрізняють рок-музику від інших музичних стилів. Головним інструментом є електрогітара, вона стала візитною карткою рок-музики. Рокери проголосили: «Електрогітари та гучність – ось наша зброя».
Рок-музика виконується рок-групою, що зазвичай складається з вокаліста, гітариста, бас-гітариста, ударника, часто також клавішника. В окремих випадках може бути присутнім також саксофон та інші інструменти. Рок-музика часто є продуктом колективної творчості. Необхідними вимогами для виконання рок-музики музиканти вважають віртуозну техніку, зіграність, вміння передати «драйв» - особливу енергію.
Цей стиль має велику кількість напрямів: від легких жанрів до агресивних.
Рок-музика породила і певний стиль поведінки і систему життєвих цінностей. Це своєрідне самовираження молоді, її бунт і протест, заперечення і перегляд моральних і матеріальних цінностей світу. «Рок – це щось більше, ніж просто мода, ніж просто музика, ніж просто тимчасове захоплення. Це – народження нового стилю життя», - писав французький журналіст П. Ретані. Основні центри виникнення і розвитку рок-музики – США й Західна Європа, особливо Великобританія. Більшість текстів пісень написані англійською мовою.
Першою рок-зіркою був Елвіс Преслі, якого називали «король рок-н-ролу». Він став уособленням здійснення «великої американської мрії»: простий хлопець, у минулому водій вантажівки, сходить на американський рок-олімп і стає казково багатим. Співак мав специфічний тембр голосу, що нагадував негритянський хриплуватий спів, неприборкуваний темперамент, оригінальну манеру виконання.
Поп-музика
Поп-музика (або популярна музика) – напрям у сучасному музичному мистецтві, популярна розважальна музика, розрахована на невибагливого масового слухача. Вона має відверто комерційний характер, залучена в систему засобів масової інформації та в індустрію тиражування ( грам- та відеозапис) і розваг.
Основні риси поп-музики:
простота, мелодійність
наголос на вокал і ритм
легка для сприйняття мелодія
Основна і практично єдина форма композиції в поп-музиці – пісня. Тексти пісень зазвичай присвячені особистим почуттям, коханню, переживанням, емоціям – смутку, радості. Багато поп-пісень пишуться для танців і мають чіткий ритм. Велике значення має також візуальне подання пісень, тому багато поп-виконавців мають екстравагантний імідж.
Саме поп-музика породила таке явище, як поп-зірки – особистості, чиє життя привертає увагу преси поза зв’язком з їх музичною діяльністю.
Нинішня масова музична культура Америки – це грандіозний шоу-бізнес. Велику роль у популяризації поп-музики відіграли нові технічні можливості – відеокліпи.
Серед найвідоміших поп-зірок сучасності слід назвати таких виконавців, як Майкл Джексон, Мадонна, Уітні Х’юстон, Прінс.
Майкл Джозеф Джексон ( 1958 – 2009) – американський співак, танцівник, філантроп. Зробив неоціненний внесок у розвиток популярної музики, відеокліпів, танців, моди. Був найуспішнішим виконавцем в історії – мав 19 премій «Греммі», 13 разів занесений до книги рекордів Гіннеса. Багато коштів перераховував на благочинну діяльність, наприклад, для допомоги дітям Африки.
Шанувальники таланту по всьому світу влаштовують флешмоби памяті співака, що самі по собі є унікальним явищем. До речі, один з перших флешмобів відбувся в Одесі.
Мадонна (нар. 1958 р.) Мадонна Луїза Вероніка Чикконе – співачка і автор пісень, танцівниця, актриса, продюсер, режисер і сценарист. Відома завдяки новаторським кліпам, грандіозним сценічним виступам. Секркт популярності криється не тільки в її чудовому голосі, а й у захопленні танцем, унікальним умінням бути різною, шокувати публіку.
