КІНОМИСТЕЦТВО УКРАЇНИ

   Кіно – мистецтво синтетичне. Воно поєднує єлементи літератури, театру, живопису, музики, хореографії тощо.

                                         Види кінематографу

  ігрове  ( художнє)

  документальне               

  науково-популярне         

  анімаційне (мультиплікація)

      Перші режисери українських кінострічок початку ХХ ст. віддавали перевагу екранізації популярних українських вистав: «наталка-Полтавка», «Москаль-чарівник», «Наймичка».

     У 1919 р. в Радянській Україні відбувається одержавлення кіно, знімаються кінофільми на революційну тематику, мелодрами, пригодницькі фільми та екранізації класичних творів української літератури.

     У 1922 р. було засновано Всеукраїнське фотокіноуправління. На Одеській кіностудії ( заснована у 1907 році) знімається багато фільмів, у тому числі московськими режисерами. Так у 1925 році був знятий фільм «Броненосець «Потьомкін» Сергія Ейзенштейна,  який став одним з 10 кращих фільмів світового кінематографа.

    А вже у 1928 році було введено в дію Київську кінофабрику ( згодом кіностудія ім. О. Довженка), яка на той час була однією з найбільших та найсучасніших у світі. У 30-ті роки починається діяльність видатного українського режисера Олександра Довженка.

        На початку 60-х років зявляються стрічки, що поклали початок унікальному феномену – українському «поетичному кіно»: «Тіні забутих предків» (1965) Сергія Параджанова, «Криниця для спраглих» (1965) Юрія Іллєнка, «Камінний хрест»  ( 1968) Леоніда Осики, «Вірність» (1965) Петра Тодоровського.

    !960-1970-ті роки – період творчості видатних режисерів – С. Параджанова,

Ю. Іллєнка, Л. Осики, М. Мащенка, акторів – І. Миколайчука, К. Степанкова, М. Гринька, Б. Ступки.

        У період «застою» проводилася реакційна політика щодо кіно. Багато фільмів спіткала драматична доля: «Вечір на Івана Купала» (1968) та «Білий птах з чорною ознакою» Ю. Іллєнка, заборонений шедевр Кіри Муратової «Довгі проводи». Еламенти «поетичного кіно» виявилися в стрічках М. Мащенка «Комісари» (1971) та «Як гартувалася сталь» (1973).

     У 1972 році Леонід Биков зняв правдиву стрічку про війну «В бій ідуть тільки «старики».  

    У 1990-ті роки українське кіно розпочало опановувати  жанр телесеріалу – «Роксолана» Б. Небієрідзе.

   Сьогодні в Україні діють 4 державних кіностудії і 20 приватних.