ТЕАТРАЛЬНА КУЛЬТУРА УКРАЇНИ ХХ СТОЛІТТЯ

     Новітня історія українського театру починається з інноваційних пошуків, які поєднувалися із традиціями, закладеними корифеями.

     Серед театральних діячів-реформаторів особливе місце посідав Лесь Курбас   

 ( 1887 – 1937), який увійшов в історію як театральний реформатор, режисер, актор, драматург, педагог, народний артист України.

      Завдяки його зусиллям у 1917 році був створений стаціонарний молодий театр у Києві. Вершиною творчого доробку Л. Курбаса було створення у 1922 році мистецького об’єднання «Березіль» на базі театру «Березіль». Це була кузня кваліфікованих мистецьких кадрів (режисерів, акторів) в Україні. У  1926 році театр «Березіль» було переведено до Харкова – на той час столиці України. За великий внесок у розвиток театральної культури України Курбасу присвоєно звання народного артиста України.

   Другом і однодумцем Л. Курбаса був Микола Куліш – відомий український драматург (автор пєси «Мина Мазайло» та ін.).

На початку 1930-х років поширюються наклепницькі звинувачення на адресу Курбаса та його соратників. У 1933 р. його усунуто від керівництва театром, а театр «Березіль» закрито. У 1937 році Курбаса було заарештовано. А згодом розстріляно.

     1930 – 1950-ті роки були дуже важкими для українського театру. Уважається, що цей час – насамперед театр визначних акторів: Амвросій Бучма, Наталя Ужвій, Гнат Юра, Валентина Чистякова, Іван Мар’яненко, більшість з них були учнями або сподвижниками Л. Курбаса.

     Роки «відлиги» (60-ті) характеризуються пожвавленням культурного життя. У цей час формується нова генерація української театральної інтелігенції, яка шукала шляхи до національних джерел. ЇЇ представниками були режисери Сергій Данченко, Федір Стригун, Віктор Івченко, Богдан Ступка.

    1980 – 1990 –ті рр. позначені пошуками, організіційними змінами у театральному мистецтві. Було створено нові театри-студії, експериментальні спектаклі. Невеликі театри-студії працювали в камерних залах, а інколи – у підвальних приміщеннях, гаражах, художніх галереях. У Києві виникають декілька нових театрів: 1988 р. – театр «Колесо», 1989 р. – Київський театр пластичної драми на Печерську, 1991 р. – Київський драматичний театр «Браво». Також виникли молоді театри у Харкові – «Березіль», театр в Коломиї.

     Сьогодні в Україні діють багато драматичних, музично-драматичних та лялькових театрів. Найвідоміші – драматичний театр ім. І. Франка, театр російської драми ім. Лесі Українки у Києві; драматичний театр ім. Марії Заньковецької у Львові. Оперні театри у Києві, Львові, Одесі.

    Відомі актори сучасного театру – А. Хостікоєв, Б. Бенюк, Н. Сумська, Л. Кадирова, Л. Задніпровський, А. Роговцева та інші.