Відень – центр європейської музичної культури
    У другій половині 18 століття виникла так звана віденська класична школа, до якої належали Й. Гайдн, В. А. Моцарт, Л. ван Бетховен. Мистецтво віденських класиків визначило подальший розвиток європейської музики. У творчості цих композиторів виникли і досягли вершини сонатна форма і сонатно-симфонічний цикл.
        В. А. Моцарт ( 1756 – 1791)
   «Моцарт є найвищою, кульмінаційною точкою, якої досягла краса в царині музики,» - казав П. Чайковський.
    Моцарт мав феноменальну вроджену музичну обдарованість. Він народився у м. Зальцбурзі в сімї придвоного музиканта. У 4 роки навчився грати на органі та скрипці, спробував написати концерт. 
   У 6 років з батьком і сестрою здійснив турне з концертами по Європі. В Їталії був обраний членом Болонської академії, Папа римський вручив орден «Золотої шпори», Міланський театр замовив 14-річному Моцарту оперу.
   Музична пам'ять феноменальна: після одноразового прослуховування записав нотами складний багатоголосний твір,  ноти якого зберігалися в таємниці, майже без помилок. 
    Дорослому Моцарту важко було знайти роботу в Європі. З 1781 року і до кінця життя жив у Відні, де його творчість досягла найбільшого роквіту.
    Музика композитора відрізняється красою і глибиною, невимушеною легкістю, надзвичайною гармонійністю. За словами музикознавців, вона яскрава, життєрадісна, душевна, оптимістична і водночас їй притаманна пристрасність, глибина та складність.
    Тврча спадщина Моцарта різнобічна  за жанрами:
«Реквієм»
20 опер («Весілля Фігаро», «Дон Жуан», «Чарівна флейта» та інші)
50 симфоній
багато  концертів для скрипки, флейти, арфи та інших інструментів з оркестром
сонати
струнні квартети і квінтети
варіації, фантазії, рондо, менуети тощо
    Стилеві композитора притаманні виняткова виразність мелодіки, рідкісна досконалість музичних форм.

  Л. ван Бетховен
У творчості німецького композитора Бетховена знайшли гарячий відгук ідеї французької революції – свобода, рівність, братерство.
   Композитор народився у Бонні (Німеччина) в музичній родині. У 22-річному віці переїхав до Відня, де і жив до кінця своїх днів. Вчився у Й. Гайдна, зустрічався з Моцартом, який сказав про молодого Бетховена: «Він змусить говорити про себе весь світ». Трагедія композитора – глухота. Яка почала прогресувати з 26 років.
    Бетховен спочатку здобув славу як виконавець, імпровізатор на фортепіано. Його музика – незвична, сповнена сили почуттів і могутності задумів – не завжди була зрозуміла сучасникам.
   Творча спадщина:
9 симфоній
11 увертюр
5 концертів для фортепіано з оркестром
сонати ( 32 фортепіанних, 10 скрипкових, 5 віолончельних)
16 струнних квартетів та інше
    Симфонія стала провідним жанром творчості Бетховена. Симфонія – це монументальний циклічний твір драматичного чи героїчного характеру.
   Найкращі твори, бездонні за глибиною думок і почуттів – симфонії №5, № 6, № 9; фортепіанні сонати № 8 – «Патетична», № 23 – «Апассіоната»: музика до «Егмонту».
Симфонія № 5 – обєднується рішучою темою, про яку сам композитор сказав: «Так доля стукає у двері».
Симфонія № 9 – мала грандіозний задум: великий склад оркестру, хор, солісти, які співали гімн «Обніміться, мільйони» на вірші оди Шиллера «До радості». Композитор змальовує величну картину людства, що прагне щастя, загального братерства та єднання.
       Бетховен і Україна
    Композитор написав варіації на тему української народної пісні «Їхав козак за Дунай…», яку почув від свого віденського знайомого Андрія Розумовського. Саме йому Бетховен присвятив свої останні квартети.