РОЗВИТОК  ЖАНРУ  БАЛАДИ  У  СВІТОВІЙ  ЛІТЕРАТУРІ

              ХІІ – ХІІІ ст.                                 

Франція    Виконувались як хороводні       танцювальні пісні любовного   змісту

                                                                                  

                         XIII – XIV ст.                          Англія, Шотландія

Із Франції  розповсюдилась по Італії, інших країнах Європи, відокремившись від танцю

Сюжетна пісня драматичного змісту на історичні, побутові та казкові теми

                                                                                                                                     

                     XIV – XV ст.

Стала твердою формою французької поезії: три строфи, рефрен, заключна напівстрофа. Творчість Франсуа Війона (XV ст.)

                                                          

          кінець XVIII -  поч. ХІХ ст. 

В епоху романтизму виник інтерес до фольклорних творів і зокрема жанру балади. Поети-романтики країн Європи  створили жанр літературної балади (Й. В. Гете, Ф. Шиллер, В. Скотт, А. Міцкевич, В. Жуковський, Р. Стівенсон та ін.)

     

     Літературна балада – невеликий сюжетний ліро-епічний твір казково-фантастичного, легендарно-історичного чи героїчного змісту.

                           Характерні особливості балади:

·        напружений драматичний сюжет;

·        трагічність, таємничість;

·        драматичний діалог;

·        картинність пейзажу;

·        наявність фантастичного;

·        художня лексика (метафори, порівняння, епітети тощо).